журнал "Воєнна історія" #5(47) за 2009 рік

ОФІЦІЙНА ІНФОРМАЦІЯ

ВИСТУП ПРЕЗИДЕНТА З НАГОДИ 70-РІЧЧЯ
ПРОГОЛОШЕННЯ КАРПАТСЬКОЇ УКРАЇНИ 14 БЕРЕЗНЯ 2009 РОКУ

Дорогий Український народе, дорогі співвітчизники, дорогі карпатські українці!
Ми – на святій землі. Це – Красне поле. Тут була битва, що народила Українську державу. Одну із держав, проголошених у ХХ столітті.
Я вітаю вас, дорогий Український народе, з 70-літтям проголошення Карпатської України.
Значення цієї події – загальнонаціональне, загальнонародне, загальнодержавне. З Карпатської України розпочалася наша остаточна, переможна битва за свободу і незалежність нашої держави.
Українська Народна Республіка. Західно-Українська Республіка. Державотворчий чин на нашому Сході, у Криму, на Кубані. Карпатська Україна. Так у XX столітті піднімалася українська ідея і українська сила. Так піднімалася наша нація, наш дух.
Карпатська частка нашого єдиного духу першою з перших утвердила: Ми – укра-
їнці. Ми – єдиний народ. Ми – єдина, соборна держава.
У 1939 році Ваші батьки стали на чолі всього нашого народу. У той час вас підтримало все світове українство – Карпатська Україна відобразила єдину, солідарну волю всього українського народу.
Я схиляюся перед цією істино святою землею. Ми вшановуємо увесь державний провід, який проголосив Карпатську Україну. Вшановуємо її Президента, отця Августина Івановича Волошина. У 2002 році йому було посмертно присвоєно звання «Героя України».
Згадуємо імена Юліана Ревая, Дмитра Климпуша, Степана Клочурака, Михайла Клодзінського. Згадуємо кожного патріота, кожного державного діяча, кожного урядовця і національного політика.
Складаємо слова найвищої поваги українському духовенству та інтелігенції, що стали моральним й інтелектуальним рушієм людей цієї землі. Схиляючи чоло, говоримо про наших героїв – українських, карпатських військових і січовиків. Тут, на цій землі вони захистили всю Україну. Вони перемогли, бо захистили нашу гідність, нашу правду і наше право.
Тут, на цьому полі розпочалася для України Друга світова війна. Коли Гітлер і Сталін розподіляли Європу, саме тут ми стали до нерівного бою за нашу свободу. Історія утвердила нашу перемогу – нашу велику державність.
У моїх словах – шана і вдячність, звернена до всіх карпатських українців, до всіх мешканців краю, які є невід’ємною частиною сьогоднішньої України. У моїх словах – синівська шана до всього нашого великого народу, який народжує героїв, який бореться і завжди перемагає.
Ми істино на святій українській землі. Битва на Красному полі стоїть поруч з боєм під Крутами, поруч із обороною Києва, Севастополя і Одеси. На цій землі боровся наш народ, убираючи у груди дух єдиної нації – від Карпат до Чорного моря.
Я дякую всім людям Карпатської України за те, що цей дух присутній на нашому майдані. Ви – продовжувачі великої української справи. Ви свідчите ясно і переконано: ми – українці. Ми – єдиний народ. Жодній силі не вдасться розколоти нас. Ми – єдина, соборна Українська держава.
Я дякую вам за вашу чітку національну позицію і за вашу мудрість. Ви мудро облаштовуєте національне життя, дбаючи про українське буття і, як добрий господар, з шаною ставлячись до буття інших народів, які проживають на нашій землі. Ми – великий, могутній народ.
Сьогодні – непрості часи як для України, так, переконаний, і для будь-якої країни світу. Однак ми не пускаймо у серце зневіру. Кризи були складніші. Ми перейдемо і нинішні випробування – як політичні, так і економічні. Я хочу додати вам впевненості. Я прошу вас вірити у наші українські сили. Я прошу вас не піддаватися на спокуси обіцянок – тих, які краще і солодше звучать. Але лише на словах.
Перед нами – багато важкої і невдячної праці. Але ця праця – праця відповідального господаря на своїй власній рідній землі. Я звертаюся до вас як до господарів. Ми наведемо лад у господарстві країни. Для цього я веду постійну роботу, аби відмести популізм і зосередити владу на подоланні кризи. Ми наведемо порядок в країні.
Я прошу єднатися навколо нашої єдиної для всіх мети: Бути українцями. Бути укра-
їнською державою. Жити гідно, у справедливості і мирі. Жити вільно і в достатку, без остраху за свої права, за свої родини, за своїх дітей, за свою справу і за свою долю. Бути сильною і впливовою країною. Бути європейською нацією – невід’ємною часткою європейського дому, його культури, його розвитку, його безпеки.
Тут, на Красному полі народжувалася наша Українська держава. Тут, у новому часі постає увесь наш український народ. Ми – вільні люди. Ми – українці. Ми – європейці. Ми – великий, єдиний народ, що досягає кожної мети, яку чесно і щиро ставить перед собою. Так було завжди і так є сьогодні.
Я вірю, що у політиці переможе державна воля і тверді національні інтереси. Я вірю, що Україна об’єднається з європейським простором, і ми разом досягнемо цього. Так, я вірю. Я переконаний. Я в цьому впевнений.
Над усе я впевнений у перемозі нашої ідеї і нашої національної перспективи. Ми переможемо. Ми йдемо вперед. І нехай благословлять нас слова отця Августина Волошина: «Світлом свободи вже осяяна наша дорога Батьківщина. Будь же сильним і гордим та працею своєю й жертвою на користь українського загалу докажи, що Ти виріс до ступня державного народу, який здібний керувати своєю долею».

Слава вам, дорогі браття і сестри!
Слава Карпатській Україні!
Слава нашому великому народові!
Слава Україні!

До змісту журналу "Воєнна історія" #5 за 2009 рік